Солом'янське благочиння

Наша газета

Відеокалендар

Друзі сайту

Офіційний сайт Солом'янської районної в місті Києві адміністрації

http://spm.org.ua/

Іконографія Вознесіння

Вознесіння Господнє, яке Церква відзначає на сороковий день після Пасхи, — одне з найбільших християнських свят, що було встановлено не пізніше IV століття. Великі отці Церкви — святителі Іоанн Златоуст та Григорій Ніський — є авторами найперших бесід на Вознесіння, а блаженний Августин († 430) у своїх творах уже згадує про загальноцерковне святкування цієї події.

Джерелами іконографії Вознесіння є тексти Євангелія та Діянь святих апостолів. Найдревніші зображення, що збереглися до нашого часу датуються V століттям. Прекрасним і, як вважають багато дослідників, найдревнішим прикладом іконографії Вознесіння є вирізьблений фрагмент дерев’яних дверей базиліки Санта Сабіна в Римі. Композиція наповнена ранньохристиянською символікою віроучительного характеру. Юний Спаситель із сувоєм у лівій руці зображений у колі, що ніби сплетене з лаврових гілок. З боків від Нього зображені літери «α» (альфа) й «ω» (омега), запозичені з тексту Одкровення Іоанна Богослова, де Господь говорить: «Я є Альфа і Омега, початок і кінець» (Одкр. 1: 8). Навколо Христа розташовані символи євангелістів, а нижче — небесні світила та двоє учнів, які тримають хрест у колі над головою зображеної між ними Жінки. Про присутність Богоматері при Вознесінні Спасителя нічого не повідомляється у євангелістів, але її образ віднині буде центральним на всіх іконах свята. Варто також відзначити, що серед свідків Вознесіння Господа на небеса разом з апостолом Петром присутній і апостол Павло, але ця невідповідність історичній дійсності не турбувала іконописців, що створювали передусім символічний образ Новозавітної Апостольської Церкви, яку заснував Спаситель і довірив апостолам.

Досить розвинене з точки зору іконографії зображення Вознесіння ми знаходимо в Євангелії Рабули — сирійському манускрипті VI ст., що містить Євангелія від чотирьох євангелістів та найбільш ранні зразки іконографічних зображень Входу Господнього в Єрусалим, Розп’яття, Вознесіння та П’ятидесятниці; вважається одним з найкращих за станом візантійських манускриптів. У згаданому зображенні особливо підкреслюється тріумфальний характер події. Воно є ілюстрацією тексту Діянь апостолів: «І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі і сказали: мужі галілейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Іісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1: 10–11).

Вознесіння в монументальному живописі вже у ранньохристиянську епоху зображали на склепінні купола. Документально засвідчена найдревніша фреска Вознесіння знаходилась у храмі святих апостолів у Константинополі, що був зруйнований 1469 р. Особливе значення композиція Вознесіння мала в системі розпису храмів у постіконоборчу епоху. В мозаїках та фресках візантійських храмів IX–XI ст. образ Вознесіння разом із зображеннями подій П’ятидесятниці та Христа Пантократора часто використовувалося для розпису купола.

На Русі найдревніша композиція Вознесіння зображена в купольних розписах IX–XII ст. у Спасо-Преображенському соборі Мирозького монастиря у Пскові. В іконостасах ікона Вознесіння з’являється у складі святкового ряду з середини XIV ст. Ікони, як правило, мають єдину композицію: Богоматір у центрі, два ангели, що вказують на небо та дванадцять учнів, які прославляють Христа. Положення та жести Богородиці різні. Найчастіше вона зображена фронтально з молитовно здійнятими чи складеними на грудях руками. Апостоли також зображуються по-різному. На іконі, що датується серединою XV ст. (Третьяковська галерея), учні Христа не стоять статичними групами, а кожен з них написаний у русі: хто, охопивши голову руками, дивиться в небо, хто активно жестикулює, а хто дивиться вниз.

У псковській іконографії Вознесіння в XVI ст. з’являється нова деталь — у центрі образу на символічному зображенні гори зображується також відбиток стопи Христа. Цей елемент пов’язаний з реліквією, що зберігається на Єлеонській горі (гора Вознесіння) в Палестині. Обриси каменя з відбитками стопи Спасителя також чітко проглядаються на іконі 1542 р. з Нововознесенської церкви Пскова та іконі середини XVI ст., що зберігається в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

Початок XVII ст. вніс в іконографію Вознесіння нові елементи. Так, на образі строганівського майстра Михайла (ікона зберігається в Державному

Російському музеї в Санкт-Петербурзі) зображений не лише камінь, а й рідкісна іконографічна деталь — у композицію нижнього ряду включена додаткова сцена — «Благословення апостолів», що базується на євангельському тексті від євангеліста Луки (Лк. 24: 51).

Коротким обсягом газетної замітки важко охопити численні варіації іконографії Вознесіння, але послуговуючись навіть таким поверхневим знайомством можна виділити основну спільну рису всіх образів цієї події — радість свята, в якому Христос підніс людську природу від смерті до вічного життя.

Підготував Денис Репік