Солом'янське благочиння

Наша газета

Відеокалендар

Друзі сайту

Офіційний сайт Солом'янської районної в місті Києві адміністрації

http://spm.org.ua/

Таїнство Хрещення

Таїнство Хрещення, в сучасному церковному розумінні, було встановлено Спасителем перед Його Вознесінням, а саме коли Він сказав учням: «Отож ідіть, навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духу, навчаючи їх берегти все, що Я звелів вам, і Я з вами у всі дня до закінчення віку». (Мф. 28; 19)

Взагалі, згідно церковно-богословській думці, всі існуючі таїнства встановлені Спасителем, але в Євангелії Він ясно говорить про три найважливіші: Хрещення, Євхаристію та Покаяння. Зі слів Христа, сказаних Ним в нічній бесіді Никодиму, зрозуміло, що Таїнство Хрещення має виключне значення для людини: «Якщо хто не народиться від води та Духу, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духу є дух. Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: повинно вам народитися звище» (Ін.3; 5-7).

Необхідно зазначити, що сам ритуал священних занурень у воду існував майже у всіх народів древності: фінікійців, єгиптян, персів, греків та римлян. Символічно йому надавалось значення морального очищення. Як особливий сакраментальний акт, хрещення існувало і в іудеїв. Його появу пов’язують з періодом правління династії Маккавеїв (II-I ст. до Р. Х.). Для віруючих від язичників, так званих «прозелітів», воно інколи практикувалось замість обрізання. Окремо необхідно виділити хрещення, що звершував в Іудейській пустелі Іоанн Пердтеча, який проповідував іудеям пришестя Месії і всіх, хто приходив до нього хрестив в Йордані. Спасительне служіння Христа, яке почалось і з Його хрещення, наповнило цей символічний обряд новим змістом та перетворило його в Таїнство. Слова Спасителя про «народження звище», найповніше визначають необхідність і значення хрещення в житті кожного християнина. Тепер це вже не символічне омовіння, а початок нового життя в Церкві Христовій, котра від самої першої проповіді християнства, з вуст апостола Петра в день П’ятидесятниці, саме через хрещення приймала тих, хто увірував у Христа: «Петро ж сказав їм: покайтесь і нехай хреститься кожний з вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів і ви отримаєте дар Святого Духу». (Діян. 2;38).

Хрещення в древній Церкві по своєму чинопослідуванню та традиції звершення відрізнялось від сучасної практики. В апостольський період спеціального місця для звершення Таїнства, як правило, не вибирали – Хрещення звершувалось в любому місці та в любий час, головне, щоб там було достатньо води. Перші згадки про спеціально виділені місця для Хрещення з’являються в II столітті. Очевидно, що це пов’язано зі зростаючим рівнем організації церковного життя та збільшенням числа бажаючих прийняти хрещення. Починаючи з IV століття – періоду відкритого будівництва храмів, баптистерії (приміщення для хрещення), частіше за все, будувались навпроти головного входу. Відомий дослідник,  професор канонічного права Московської духовної академії Олександр Іванович Алмазов, пояснює таку практику тим, що: «в такий спосіб Церква через архітектуру давала всім зрозуміти, що Хрещення є тими дверима, які вводять вірних до Христа». Необхідно відзначити, що така практика проіснувала не дуже довго і починаючи з VI століття будівництво окремих приміщень, для здійснення таїнства Хрещення, поступово перестає практикуватися, або вони переносяться в середину храму та виділяються як окрема кімната. Пояснення цьому досить просте – більшість дорослих вже були охрещені, а в церковно-літургічне життя входить практика хрещення дітей.

Важко сказати яким було саме чинопослідування Хрещення в апостольській Церкві, оскільки збереглося надто мало свідчень та документів того часу. Достеменно відомо, що вже починаючи з кінця II століття чинопослідування Хрещення зазнає певних змін. В окремий етап виділяється підготовка до Хрещення катехуменів – людей, що ще не прийняли таїнство, але готуються до його прийняття та повчаються в християнському віровченні. Вона триває від кількох місяців до року. З III століття молитви таїнства Хрещення доповнюються відреченням від сатани, поєднанням з Христом та помазанням новохрещеного єлеєм. Варто зазначити, що символізм, пов’язаний з прийняттям таїнства Хрещення, відрізнявся в Східній та Західній частині імперії, а також був, практично, зовсім іншим в Африканських церквах. Так, наприклад, після звершення таїнства на нового члена Церкви одягали білий одяг (символ чистоти) та натільний хрест, або вінець (в Західній  традиції). Цей одяг носили до восьми днів, а в Єгипті його зберігали до самої смерті, інколи одягаючи в самі святкові моменти життя. В північній Африці була практика на руку новохрещеного одягати перстень, що символізувало повернення блудного сина та поновлення його в синівському достоїнстві. Після чого єпископ, а інколи пресвітер або диякон витирали ноги новохрещеного і він, разом з процесією, йшов з баптистерію в храм де причащався Святих Таїн, а потім йому давали мед змішаний з молоком, в знак того, що через Хрещення людина вступає в Церкву, як нову «землю обітовану в якій тече мед і молоко».

Доповнення чинопослідування Хрещення, яке відбувалось в II та III століттях продовжувалось і далі, проте не так динамічно. До VIII століття літургічна сторона таїнства досягла повного розвитку та оформлення і процес формування практично завершився.

Хрещення звершувалось під час Літургії у певні дні, переважно на Пасху, П’ятидесятницю, Богоявлення, а також в дні пам’яті апостолів та мучеників. Приблизно з VII століття час прийняття Хрещення у Східній Церкві стає все менш прив’язаним до церковних свят, а починаючи з IX століття такий зв’язок повністю втрачається, правда, в Західній Церкві він продовжує зберігатись ще майже протягом трьох століть.

В сучасній практиці Православної Церкви хрещення звершується над людиною в любому віці, починаючи з новонароджених дітей. Звісно, для Хрещення потрібно мати осмислену віру, чого від дітей такого віку вимагати неможливо, але щоб не позбавляти дитину можливості брати участь в церковному житті та таїнстві Євхаристії, канонічні норми дозволяють хрестити новонародженого по вірі його хрещених батьків, які під час звершення таїнства від імені свого похресника відрікаються від диявола та сповідують віру в Христа (саме тому, від хрещених батьків вимагається знання Символу віри). На хрещених батьків також покладається відповідальність за християнське виховання похресника та його участь у церковному житті. Що, відповідно, пояснює чому хрещеними батьками, по правилах Церкви, не можуть бути невіруючі, люди відверто неблагочестивого життя, іновірці та монахи, оскільки останні обмежені чернечими обітницями та монастирським життям і позбавлені можливості в достатній мірі піклуватися про християнське виховання похресника.

Варто зазначити, що таїнство Хрещення є єдиним таїнством Православної Церкви, яке у крайніх випадках (наприклад, якщо є загроза життю новонародженого) може звершувати і мирянин (звичайно, при умові, якщо він сам є хрещеним). У випадку одужання людини, яка була хрещена мирянином, священик лише доповнює вже звершене таїнство молитвами чинопослідування та миропомазанням. У випадку смерті, таїнство Хрещення звершене мирянином вважається дійсним і дає можливість для церковного погребіння та молитовного поминання.