Солом'янське благочиння

Наша газета

Відеокалендар

Друзі сайту

Офіційний сайт Солом'янської районної в місті Києві адміністрації

http://spm.org.ua/

Темне-темне духовне просвітлення

Сучасному жителю мегаполіса важко собі уявити будь-яку подорож по місту без рекламних пропозицій роботи в супермареті, знижок, засобів для покращення здоров’я та вдосконалення краси. І якщо з роботою та знижками все, загалом, зрозуміло, то, як відомо, здоров’я і краси багато не буває. Часто це пропонується у форматах салонів, фітнесу, тренажерних залів та різних секцій, що є звичним, зрозумілим, а тому і не дуже цікавим. Традиційно, інтерес у споживача виклакає нове і незвідане, воно виграє конкуренцію на ринку та підкорює свою цільову аудиторію обіцянками не лише фізичного, а й духовного росту. В такому варіанті серед сучасників все більш популярною стає йога. Ця “гостя зі Сходу” ще не так давано була досить маловідома для широкого загалу людей, яких десятиліттями залізний занавіс закривав від різних практих і тим паче духовних. На заміну пропонувалась ранкова зарядка та фізкультура. Але занавіс, як відомо, впав і спричинив ефект прорванної греблі, а далі, рецепт для завоювання територій був простий: продумана реклама і час. Що стосується йоги – її рекламували і продовжують рекламувати, як методику, яка: може запобігти захворюванням та вилікує цілий ряд уже наявних хвороб, навчить володіти собою, дасть можливість впливати на інших людей, подарує прилив життєвих сил та інше...

Єдине, про що реклама ніколи не повідомить, це те, що йога, крім всього має істотну релігійну складову. Не дивлячись на все різноманіття існуючих шкіл та адаптованих для європейського споживача методик, релігійний компонет закладений в йогу в принципі, що відображає навіть сама етимологія цього слова. Термін “релігія” походить від латинського “religare”, що означає зв’язок. В даному випадку релігія – це зв’язок людини з Богом чи божеством. Термін “йога” має теж саме занчення тільки в перекладі з санскриту. Тобто по суті, між словами “йога” і “релігія” можна ставити знак тотожності, хоч цей момент для широкого загалу не афішується.

Переважну більшість людей приваблює в заняттях йогою їх фізкультурно-оздоровчий аспект: лікувальні пози, холодні ванни, особлива техніка дихання і так далі. Задекларована мета в таких випадках обмежується бажанням покращити роботу внутрішніх органів і систем, нормалізувати тиск, поліпшити пам’ять і тому подібне. Але насправді, фізичний аспект знаходиться на глибокій периферії йоги, а її центром є медитація. Тіло тут тільки повинно допомагати сконцетрувати розум. Відомий американський богослов та священнослужитель Руської Православної Церкви закордоном, який професійно займався дослідженням релігійних практик Сходу, ієромонах Серафим (Роуз) писав: “Мета прийомів йоги – зробити людину максимально розслабленою, бездумною і пасивною, тобто максимально сприйнятливою для духовних ідей та вражень”. Ця мета докорінно відрізняється від духовної практики православ’я, де навпаки, людина має бути максимально зібраною, сконцентрованою і чітко відчувати звідки з’являються ті чи інші духовні відчуття. На відміну від цього, в практиці йоги, любий духовний досвід є позитивний. В ній не існує розрізнення духів, до якого закликає християн апостол Іоан Богослов: “Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ” (I Ін. 4:1). За відсутності особистісної зустрічі з Богом людина в своїх духовних практиках рано чи пізно починає боготворити себе і в цій закономірності йога не виняток. “Мистецто йоги полягає в тому, щоб занурити себе в повне мовчання. Відкинути всі думки та ілюзії, забути все, крім однієї істини: справжня сутність людини – божественна; вона є бог, а про інше можна лише мовчати” – так пише про духовну практику йоги католицький монах бенедиктинець Ж.-М. Дешан, автор книги “Йога в десяти уроках”. Варто зауважити, що він віддав багато часу вивченню йоги та розробці сумісної з християнством системи, але успіхів не досяг, оскільки в своїх негативних оцінках йоги, позиція Католицької і Православної церков цілком співпадає. Ще більш відвертим є наш сучасник, відомий російський майстер дзен-йоги Борис Оріон, який на запитання про дзен відповідає наступне: “Дзен – це релігія де немає поняття “Бога” чи “Творця”, де головним є не молитва, а звернення до своєї свідомості”. Апологети йоги запевняють, що навіть коротке ознайомче заняття здатне дати певне позитвне відчуття ейфорії, спокою і гармонії. І це справді так, але це не є йога, як і наприклад, автоматичний перелік гріхів на сповіді не є покаянням.

Серйозні вправи з йоги, по мірі росту, все більше інкорпоровані в загальну структуру індуїзму і є етапами поступового і послідовного духовного сходження адепта. Їх кінцева мета значно більша ніж просто хороше фізичне самопочуття. В цьому плані певну паралель можна провести, нарпиклад, з поклонами та постом в православній традиції. Як відомо і поклони і піст не є ціллю і цінністю самі по собі, вони покликані разом з глибокими внутрішніми процесами і каяттям, допомогти людині здобути певні духовні вершини. Щодо вершин в практиці йоги, їх можна кодифікувати на прикладі “Йоги-сутрах” Патанджалі, яка має вісім рівнів. Перші етапи присвячені вправам, за допомогою яких людина має позбутись протиприродних бажань, власне гріхів. Наступним етапом є вправи, виконуючи які, йогін має взяти під контроль свої природні бажання. Сюди входить відмова від шлюбу, майна, попередніх здобутків, а також піст. На вищих етапах йогін повинен оволодіти своєю психікою та осягнути мистецтво сконцентрованої медитації. При цьому необхідна практично повна відмова від їжі, обмеження у воді, сні, мовчання та постійні дихальні вправи. Внутрішній світ людини на верхніх ступенях повинен бути абсолютно спокійний, категорично заборонена будь-яка реакція на похвалу чи образи, йогіна не має нічого відволікати від повної концетрації в собі. Досягнення цього стану, який можна описати, як зосередженність без змісту, дає можливість “випалити насіння карми” і зупинити колесо сансари – тобто цикл постійних народжень і страждань. За індуїстськими уявленнями, така людина може, в любий момент звільнитися від фізичного тіла і досягнути просвітлення.

Єдиним позитивним моментом в таких серйозних і аскетичних заняттях йогою є те, що, як правило, нею в нас мало хто займається. В переважній більшості українські гуру та власники йога-центрів пропонують споживачам адаптовану йогу, яка не передбачає глибокого аскетизму та постійних медитацій. Мета такої йоги – досягнення стану спокою, легкості і не більше того. Серйозна йога, яка налаштована на високі звершення, передбачає і серйозні втрати. Так, найпоширенішим серед адептів йоги на пострадянському просторі є міф, що індійські йоги видатні довгожителі, які у віці за 90 мають прекрасне здоров’я та нічого не знають про стрес і щоденні проблеми, що тяжіють над нами смертними. Цей міф істотно розвінчали і продовжують розвінчувати диспансеризації населення в Індії, які проводяться регулярно, починаючи з 1980-х років. За результатми диспансеризацій, здоров’я в йогінів, яких там мільйони, залишає бажати кращого. Однією з самих поширених хвороб серед них є катаракта – результат частих медитаційних концентрацій на сонце. Далі за “популярністю” ідуть артрити та артрози – результат довгого перебування в неприродних позах. Також йоги страждають від хвороб шлунково-кишкового тракту – результат голодання та неприродних очищень організму. Узагальнюючи все це можна впевнено повторитись – єдиним позитивним моментом в таких серйозних і аскетичних заняттях йогою є те, що, як правило, нею в нас мало хто займається. Загалом, якщо проаналізувати всі містико-окультні системи, практики та медитації, навіть самі суперечливі і спробувати виокремити одну спільну рису – це буде відсутність будь-яких слів про каяття. Просвітлення, розвиток, духовність, самовдосконалення і т.д., але не каяття. І це ключова відмінність між ними і християнською аскезою. Піст, обмеження у сні, послух наставникам, мінімалізм в реалізації побутових потреб, безшлюбність – це те, що споріднює монахів православних з монахами Тібету та йогами Індії, але це все є лише засоби в досягненні докорінно різних цілей. Християнство свідчить, що по мірі наближення душі до Бога, людина відчуває свою недосконалість і несамодостатність. Саме досвід наближення до Бога є джерелом смирення, любові і радості для людини. Чи несе в собі серйозну духовну та фізичну загрозу адаптована і “рафінована” йога у фітнес- та йога-центрах – несе, логічно буде припустити, що меншу, ніж “професійні” заняття. Але не варто дивуватись, коли при переході на наступний, вищий рівень, медитація не піде і звернувшись в пошуках причин за порадою до дзен-майстра він співчутливо похлопає по плечу та тихим, сповненим досвіду і розуміння голосом скаже, вказуючи на натільний хрестик: “Зніми це, на твоєму рівні Він заважає”.

Денис Репік